Доска объявлений Бесплатка Бердянск

Прес-служба Міндоходів повідомляє

28.08.2013, 07:35    просмотров: 2648

 

Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій поповнився новими моделями обладнання

Для зручності платників податків оновлено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій. До переліку сертифікованих приладів додано ще 9 моделей.

Таким чином, всього користувачам касової техніки запропоновано 62 моделі реєстраторів, які  відповідають сучасним вимогам та забезпечують передачу контрольно-звітної інформації до органів доходів і зборів в електронній формі.

Платники можуть обрати оптимальну для себе нову модель техніки або модернізувати наявний касовий апарат, приєднавши до нього відповідний модем.

Нагадаємо, що з 2013 року користувачі касової техніки повинні звітувати до органів Міндоходів в електронному вигляді. Для технічного переоснащення платникам встановлено перехідний період до 1 січня 2014 року – з цієї дати запроваджується відповідальність за неподання електронної звітності.

На сьогодні щоденно контрольно-звітну інформацію передають майже 82 тисячі одиниць касової техніки. Власникам цих реєстраторів вже не потрібно накопичувати велику кількість первинних документів на паперовій стрічці, вся інформація зберігається тільки в електронному вигляді.

Фахівці Міндоходів закликають платників не відкладати переоснащення реєстраторів розрахункових операцій на останні дні.

З повним переліком реєстраторів розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру, можна ознайомитися на веб-порталі Міндоходів (http://minrd.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/94957.html).

Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 02.08.13 №317.

 

84% митних декларацій оформлюється в електронному вигляді

В Україні продовжує зростати питома вага митних декларацій, оформлених в електронному вигляді. Протягом серпня 2013 року їхня доля складає 84%. При цьому, нагадаємо, в січні 2012 року митні декларації в електронному вигляді становили лише 2% від всього обсягу таких документів.

Завдяки прийняттю нового Митного кодексу та внесенню низки змін до Податкового кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України та Правління Національного банку України, електронне декларування стало основною формою спілкування підприємців з митницею.

Сьогодні на підставі електронних митних декларацій в Україні  здійснюються такі операції як підтвердження фактичного вивезення товарів за кордон, державна реєстрація транспортних засобів, зняття експортно-імпортних операцій з валютного контролю та продаж іноземної валюти для проведення розрахунків підприємствами.

За оцінками фахівців Міндоходів, запровадження електронних митних декларацій сприяє скороченню фінансових та часових витрат підприємців на здійснення митних процедур.  Подальший розвиток електронного декларування можливий за умови розширення сфери використання оформлених електронних митних декларацій іншими державними органами влади.

У запровадженні нових підходів до митного оформлення Міндоходів орієнтується на стандарти Всесвітньої митної організації, а також  на рекомендації фахівців Світового банку. Активний розвиток електронного митного декларування, за оцінками фахівців, є одним з факторів, що сприятиме  зростанню позицій України у рейтингу легкості ведення міжнародної торгівлі Trading Across Borders, який є складовою частиною щорічного дослідження Світового банку Doing Business.

 

Найбільшим попитом ключі цифрового підпису користуються у представників малого та середнього бізнесу

Протягом поточного року центром сертифікації ключів Міндоходів, видано 508,5 тис. електронних підписів. Їхніми власниками стали 350,4 тис. платників.

За статистикою Міндоходів, найактивнішими користувачами послуг центру залишаються фізичні особи. За січень-липень поточного року за цифровим підписом звернулися 276,1 тис. платників цієї категорії, які отримали 321,8 тис. безкоштовних посилених сертифікатів.

Серед юридичних осіб клієнтами центру за цей період стали 74,3 тис. осіб, які замовили 186,7 тис. ключів.

Загалом на обслуговуванні в акредитованому Центрі сертифікації ключів перебуває 768,6 тис. електронних підписів.

На думку аналітиків Міндоходів, зростанню затребуваності державних сервісів у галузі електронного документообігу сприяють розгалужена інфраструктура обслуговування та безкоштовність всіх надаваних послуг. В Україні підприємцям вільно надаються програмне забезпечення (включаючи регулярні оновлення та технічну підтримку), консультації фахівців та власне ключі електронного підпису.

Крім того, стимулювало інтерес платників і розширення можливостей цього сервісу. Нагадаємо, ключі електронного цифрового підпису, видані Міндоходів, дають змогу звітувати в режимі он-лайн не лише до органів міністерства, а й до органів державної статистики та Пенсійного фонду.

Також електронне звітування з ключами цифрового підпису має  низку інших переваг: цілодобове прийняття звітності, захищеність інформації тощо. Як відзначають фахівці Міндоходів, безконтактне звітування обирають все більше платників таких бюджетоформуючих податків як ПДВ, податок на прибуток та акцизний податок.

Так, зокрема 98% звітності з податку на додану вартість надсилається платниками засобами телекомунікаційного зв’язку. Загалом, за сім місяців поточного року через централізовану систему опрацьовано понад 55 млн. документів, надісланих платниками в електронному вигляді.

На сьогодні в Україні діє 104 пункти реєстрації, де платники можуть безкоштовно отримати посилені сертифікати та ключі електронного цифрового підпису.

 

Діяльність Бердянської ОДПІ

Легальна зарплата – шлях до соціальних гарантій!

Офіційне оформлення трудових відносин та легальна заробітна плата - це основні важелі соціального захисту працюючого, які збільшать пенсійні накопичення громадянина, принесуть соціальні гарантії у вигляді оплачуваної відпустки та лікарняних. Крім того, отримання «білої» зарплати дає право на отримання податкової знижки.

Подолання виплати заробітної плати в «конвертах» та легалізація найманої праці – основні пріоритетні напрями в роботі фахівців Бердянської ОДПІ. Протягом першого півріччя 2013 року виявлено 578 найманих працівників, які працювали без укладення трудових угод з працедавцями та без сплати податку. Додатково сплачено до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 134,5 тис. грн.

В результаті проведеної роботи легалізовано працю 540 найманих працівників.

На сьогоднішній день особлива увага приділяється роботі з підприємствами, на яких спостерігається нарахування заробітної плати нижче законодавчо встановленого розміру. Виплата мінімальної заробітної плати – обов’язкова вимога по всій Україні для підприємств всіх форм власності і господарювання. 

Шановні роботодавці! Закликаємо вас зробити крок назустріч суспільству – легалізувати зайнятість населення та відмовитись від зарплати в «конвертах».

 

Сервіси Міністерства доходів і зборів

Електронна звітність – безкоштовно, швидко, доступно!

Кожен платник податків має можливість подавати звітність за допомогою Інтернет. Для цього необхідно отримати електронний цифровий підпис (ЕЦП). 

Безкоштовно надає послуги з видачі ЕЦП у м. Бердянськ Пункт реєстрації користувачів Управління центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів. Також тут можна отримати ключі для митних операцій – посадовим особам митних органів, митним брокерам і суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, ключі електронного цифрового підпису дають змогу звітувати у режимі он-лайн не лише до органів Міндоходів, а й до органів державної статистики України та Пенсійного фонду України, використовуючи безкоштовний он-лайн сервіс "іFіnZvіt". 

Запрошуємо підприємців та керівників підприємств, які ще не приєдналися до електронного звітування, скористатися його перевагами. 

Пункт реєстрації знаходиться за адресою: м. Бердянськ, пр. Праці, буд. 20, каб. 219. Тел. 3-86-63. 

 

Замінено сертифікат центрального шлюзу приймання електронної звітності 

У зв’язку з утворенням Міністерства доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України замінено сертифікат центрального шлюзу приймання електронної звітності Міністерства доходів і зборів України. 

Платникам, які використовують видані Акредитованим центром сертифікації при Міндоходів (та іншими АЦСК у відповідності до формату) електронні цифрові підписи та програмне забезпечення, для шифрування електронної звітності на центр обробки електронної звітності Міндоходів необхідно використовувати технологічний сертифікат «MINRD_otr.cer», який розміщено за посиланням http://minrd.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkiv-pro-ele/edina-adresa/. 

 

Працює лінія Міністерства доходів "Пульс"!

Оновлений "Пульс" надає представникам бізнесу, зокрема, суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, можливість повідомити про неправомірні дії або бездіяльність співробітників податкової та митної служби та оперативно розв'язати суперечливі питання, що виникають не тільки у сфері адміністрування податків, а й під час здійснення митного контролю й митного оформлення.

Лінія Міндоходів працює за принципом call-back – податківці та митники не тільки приймають звернення, але й повідомляють про результати перевірки та вжиті заходи 

Номер цілодобової телефонної лінії сервісу "Пульс": (044) 284-00-07.

 

Роз’яснення податкового законодавства

30 серпня - останній день сплати акцизного податку за липень 2013 року

Виробники підакцизних товарів (продукції) перераховують суми акцизного податку до бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Нагадаємо, що платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів декларацію акцизного податку подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду до органу Міністерства доходів і зборів України за місцем реєстрації.

Таким чином, останнім днем сплати акцизного податку за липень      2013 року є 30 серпня поточного року.

Порядок сплати податкового зобов’язання з акцизного податку визначено  статтями 57 та 222 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями).

 

Порядок подання податкового розрахунку за ф. №1ДФ

Особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується платнику податку та підлягає оподаткуванню до або під час такої виплати.

Податкові агенти повинні подавати податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку. Такий розрахунок подається до органу Міндоходів за місцем розташування податкового агента у строки, встановлені для  податкового кварталу (пп.  «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України).

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день терміну подання податкового розрахунку припадає на вихідний чи святковий день то останнім днем терміну вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Зауважимо, якщо до закінчення граничного строку подання податкового розрахунку податковий агент виявляє помилки в раніше поданому за поточний звітний період розрахунку, він має подати новий розрахунок з виправленими показниками за такий самий звітний період.  Штрафні санкції та адміністративні штрафи в такому разі не застосовуються.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ) та Порядок її заповнення і подання податковими агентами  затверджені наказом  ДПА України від 24.12.2010 № 1020.

 

У випадку зміни податкової адреси або місця провадження діяльності – подайте відповідну заяву

У разі зміни прізвища, імені, по-батькові фізичної особи-підприємця або серії та номера паспорта подається відповідна заява про це протягом місяця з дня виникнення змін.

Платники єдиного податку І та ІІ груп у випадку зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів такої діяльності заяву подають не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Платники єдиного податку ІІІ та V груп у разі зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності разом із заявою подають податкову декларацію за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни.  

Зазначені зміни вносяться до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку територіальним органом Міндоходів у день подання платником відповідної заяви.

Порядок видачі та отримання свідоцтва платника єдиного податку визначено ст. 299 Податкового кодексу України.

 

Налоговые разницы отменены до конца года

Законом № 422, кроме внедрения эконалога за утилизацию транспортных средств, предусмотрены также следующие нововведения:

– начало применения налоговых разниц перенесено на 01.01.2014 г., а необходимость отражения их в финотчетности – соответственно на 1 квартал 2014 года;

– субъекты IT-индустрии, а также субъекты хозяйствования, реализующие инвестиционные проекты в приоритетных областях экономики, одобренные согласно Закону «О стимулировании инвестиционной деятельности в приоритетных отраслях экономики с целью создания новых рабочих мест», не уплачивают авансовых взносов по налогу на прибыль в 2013 году, ежеквартально представляют декларацию по прибыли и на основании этих деклараций уплачивают налог;

– исключено требование для неприбыльных организаций, являющихся союзами, ассоциациями и прочими объединениями юридических лиц, о необходимости уплаты налога на прибыль с суммы превышения поступлений от отдельных доходов в 1 квартале над 25 % суммы общих доходов предыдущего года.

 

Утвержден перечень антиоружейных объектов, освобожденных от НДС

КМУ утверждены перечень товаров (кроме подакцизных товаров и товаров групп 1 - 24 УКТВЭД) и услуг, поставки которых на таможенной территории Украины временно освобождаются от НДС при условии их оплаты за счет международной технической помощи в рамках глобальной антиоружейной программы, а также порядок поставки таких товаров и услуг (постановление от 12.06.2013 г. № 516).

Документ вступит в силу в день официального опубликования.

 

Практика застосування норм Податкового кодексу України: останні зміни

Підприємницька діяльність

Строки перерахування ПДФО до бюджету є такими:

при безготівковому перерахуванні орендної плати - в момент такого перерахування (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу). Разом з платіжним дорученням на перерахування орендної плати до банку передається платіжне доручення на перерахування податку до бюджету;

при готівковій виплаті орендної плати - протягом банківського дня, що настає за днем готівкової виплати (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу);

якщо орендна плата нарахована, але не виплачена, - протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який відбулося нарахування орендної плати (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу).

Дохід у вигляді орендної плати відображається підприємцем у формі N 1ДФ з ознакою доходу "102".

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою N 1ДФ - основний звітний документ з ПДФО. Форму цього документа і порядок його заповнення затверджено наказом N 1020.

Подають форму N 1ДФ податкові агенти, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати й сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Таким чином, приватний підприємець - орендар за місцем своєї податкової адреси подає форму N 1ДФ, в якій відображає виплачений фізичній особі дохід у вигляді орендної плати та суму утриманого податку.

Форма N 1ДФ подається лише у разі нарахування сум доходів платникам податковим агентом протягом звітного періоду, при цьому окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. У ній відображаються доходи та ПДФО, нараховані/виплачені протягом звітного кварталу.

Утримання ЄСВ із суми нарахованої орендної плати

Згідно з частиною першою ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Договір оренди також є одним із видів цивільно-правових договорів. Проте відносини, що виникають при укладенні договору найму (оренди) (ст. 759 Цивільного кодексу), не мають ознак правовідносин, які регулюють виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи викладене, на суми виплат фізичним особам за таким договором єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нараховується. Те саме зазначено в листі N 16534/03-20.

Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві-підприємцю, який застосовує загальну систему оподаткування, орендну плату за договором оренди автомобіля.

Згідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Документом, що підтверджує державну реєстрацію, є виписка з Єдиного державного реєстру (п. 4 ст. 43 Закону про держреєстрацію).

До 07.05.2011 р. (дати набрання чинності Законом N 3205, яким викладено в новій редакції зазначений пункт Закону про держреєстрацію) таким документом було свідоцтво про державну реєстрацію.

Отже, підприємець, державну реєстрацію якого було проведено до 07.05.2011 р., підтверджує факт такої реєстрації копією свідоцтва про державну реєстрацію, після 07.05.2011 р. - копією виписки з Єдиного державного реєстру.

Окрім зазначеного, в обох випадках (підприємця зареєстровано до або після 07.05.2011 р.) державна реєстрація може підтверджуватися витягом з Єдиного державного реєстру (п. 2 ст. 20 Закону про держреєстрацію).

Тому якщо орендодавець надасть орендареві копію виписки з Єдиного державного реєстру, копію свідоцтва про державну реєстрацію чи копію витягу з Єдиного державного реєстру, утримувати ПДФО із суми орендної плати не потрібно. Орендодавець самостійно вирішуватиме питання щодо включення отриманої суми орендної плати до власного оподатковуваного доходу.

Якщо цих документів орендар не отримає, він повинен виконати всі вимоги, покладені на податкового агента, а саме утримати із суми орендної плати ПДФО у загальновстановленому порядку.

Виплачений підприємцем-орендарем підприємцеві-орендодавцеві дохід у вигляді орендної плати слід відобразити у формі N 1ДФ незалежно від того, утримувався з цього доходу податок чи ні (лист N 689/6/23-50/0315). Такий дохід відображається з ознакою доходу "157".

Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві-підприємцю, який застосовує спрощену систему оподаткування, орендну плату за договором оренди автомобіля

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з низки податків і зборів, зокрема з ПДФО в частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані відповідно до норм глави першої розділу XIV Податкового кодексу (п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу).

Статус суб'єкта, який застосовує спрощену систему оподаткування, підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (ст. 299 Податкового кодексу).

Таким чином, якщо орендодавець є підприємцем, який застосовує спрощену систему оподаткування, окрім копій виписки з Єдиного державного реєстру, свідоцтва про державну реєстрацію чи витягу з Єдиного державного реєстру він повинен надати орендареві копію свідоцтва платника єдиного податку.

Якщо такі документи не будуть надані, орендар має утримати із суми орендної плати ПДФО у загальновстановленому порядку.

Виплачений орендодавцеві-підприємцеві, який застосовує спрощену систему оподаткування, дохід у вигляді орендної плати відображається підприємцем-орендарем у формі N 1ДФ з ознакою доходу "157" незалежно від того, утримувався з цього доходу ПДФО чи ні (лист N 689/6/23-50/0315).

Облік витрат на утримання та експлуатацію

Відображення орендної плати й витрат з експлуатації та обслуговування орендованого автомобіля у витратах орендаря-підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності відповідно до розділу III цього Кодексу.

Підпунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Так, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат (пп. "г" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).

Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання включаються до складу адміністративних витрат (пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу).

Те саме стосується основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг: відповідні витрати включаються до складу витрат на збут (пп. "д" пп. 138.10.3 цього пункту).

Як загальновиробничі, так і адміністративні витрати й витрати на збут включаються до складу витрат операційної діяльності згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу. Тому витрати на сплату орендної плати орендар-підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу податкових витрат. На таких самих підставах до витрат підприємця можна віднести витрати на пально-мастильні матеріали, інші експлуатаційні витрати щодо орендованого автомобіля, витрати на заробітну плату з нарахуваннями єдиного внеску водіїв.

Не можна віднести до складу витрат орендаря:

витрати на страхування (автоцивілка, КАСКО) орендованого автомобіля, тому що він не перебуває у складі основних засобів орендаря і не належить до категорії його майна (саме цих вимог необхідно дотримуватися згідно з пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, щоб витрати зі страхування автомобіля віднести до складу податкових);

витрати на ремонти, інші поліпшення орендованого автомобіля, тому що для фізичної особи - підприємця не передбачено ведення податкового обліку основних засобів, а саме: можливість ведення такого обліку є однією з підстав відносити ремонтні тощо витрати до складу податкових (пункти 146.1, 146.11, 146.12 ст. 146 зазначеного Кодексу).

Зважимо на основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, наведене в п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З наведеної норми доходимо висновку, що, по-перше, доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. По-друге, витрати відображають у момент отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.

Відповідно до п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію, тому звітним періодом для підприємця є календарний рік. Таким чином, для визначення чистого доходу такого календарного року беруть отримані за цей рік доходи та витрати, пов'язані з отриманням цього доходу. Якщо дохід отримано в одному звітному році, а пов'язані з цим доходом витрати будуть понесені в наступному році, вони не можуть враховуватися для цілей оподаткування.

Приклад 2. У звітному податковому році підприємець надавав послуги з перевезення вантажів орендованим автомобілем. Сума, яка має бути сплачена замовником за договором, становить 300000 грн. без урахування ПДВ. З них сплачено 250000 грн. За цей самий період підприємцем нараховано витрати (орендна плата, заробітна плата з нарахуваннями водіїв, вартість пально-мастильних матеріалів, інші витрати з обслуговування орендованого автомобіля) на суму 180000 грн. без урахування ПДВ. З них сплачено постачальникам 140000 грн. Чистий оподатковуваний дохід звітного податкового року становить 110000 грн. (250000 - 140000). Не оплачену у звітному податковому році частину послуг з перевезення буде включено до оподатковуваного доходу в тому році, коли її оплатять. Подібним чином вирішується питання і з витратами. Наприклад, якщо в наступному податковому році надійде оплата за надані в минулому році послуги у розмірі 50000 грн. (300000 - 250000), і підприємець оплатить витрати минулого року 40000 грн. (180000 - 140000), то 50000 грн. він включає до оподатковуваного доходу і 40000 грн. - до податкових витрат наступного року.

 

Податок на додану вартість

Податковий кредит за операціями з оренди автомобіля

Оскільки операції з надання права на користування товарами, зокрема автомобілями, за договорами оперативного лізингу (оренди) є об'єктом оподаткування ПДВ, то суми податку, нараховані (сплачені) орендодавцем - платником ПДВ, орендар - платник ПДВ має право віднести до податкового кредиту на підставах, установлених ст. 198 Податкового кодексу.

Зокрема, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 зазначеного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу).

При цьому відповідно до п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

або дата отримання платником податку товарів/по слуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкові зобов'язання

У разі надання замовнику послуг з перевезення вантажів орендованим автомобілем підприємцем - платником ПДВ податкові зобов'язання з ПДВ нараховуються на загальних підставах.

При цьому згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Облік доходів і витрат у Книзі

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга) та мати підтвердні документи щодо походження товару. Форму Книги та Порядок її ведення затверджено наказом N 1025.

Розглянемо порядок заповнення окремих граф Книги, у яких відображаються доходи і витрати.

Графа 3

Підприємець відображає тут щоденно фактично отриману (на поточний рахунок, готівкою чи за бартерним договором) суму доходу, підсумовуючи дані за місяць, квартал і рік.

Щоденно - тобто без розбивки за кожним окремим замовником. Якщо за день отримано оплату від кількох замовників, то заповнюється тільки сумарно за день.

За даними прикладу 2 у графу 3 Книги у підсумку за звітний податковий рік запишемо 250000 грн.

Графа 4

Зазначаються реквізити документа, що підтверджує понесені витрати (номер, дата і назва), зазначені у графах 5 - 10 Книги. Такими документами можуть бути товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, фіскальні чеки, акти закупки (виконаних робіт, наданих послуг) тощо. Тобто зазначаючи витрати у графах 5 - 10, у графі 4 Книги слід обов'язково вказувати реквізити документа, який підтверджує понесені витрати.

Графа 5

Зазначається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, причому за фактом їх отримання. До уваги не береться, оплачено ці цінності чи ні.

Наприклад, якщо підприємець отримав від постачальника за накладною пально-мастильні матеріали і поки що не оплатив їх, він заносить їхню вартість без ПДВ до графи 5 Книги. Реквізити накладної заносяться до графи 4.

Якщо надалі підприємець оплатить ці пально-мастильні матеріали постачальнику, він може дописати у той самий рядок, куди записано дані за придбаними пально-мастильними матеріалами, інформацію про оплату (у графу 4 Книги).

Таким чином, у графі 5 Книги відображаються отримані підприємцем товарно-матеріальні цінності, які ще не відносяться до податкових витрат.

Графа 6

Відображається вартість товарно-матеріальних цінностей, пов'язаних з отриманням доходу. Тобто це сума, яка відноситься до складу податкових витрат і на яку зменшуються податкові доходи. Причому така сума витрат має бути понесена підприємцем (оплачена у грошовій чи негрошовій формі).

Наприклад, придбавши пально-мастильні матеріали (отримавши і оплативши), підприємець запише їх до графи 5 Книги. А використавши орендований автомобіль під час надання послуг з перевезення вантажу, за які отримано оплату, запише до графи 6 Книги (тут такий самий принцип відображення витрат, як описано далі - у прикладі 3).

Графа 9

Відображаються витрати на оплату праці найманих працівників та нарахування на заробітну плату єдиного соціального внеску. Такі витрати записуються у цій графі тільки якщо вони фактично понесені (зарплату виплачено і єдиний внесок перераховано) і стосуються доходу звітного періоду.

Наприклад, якщо у звітному періоді підприємець виплатив зарплату водієві орендованого автомобіля, перерахував до бюджету ПДФО і до Пенсійного фонду єдиний внесок, то зазначені витрати відображаємо у графі 9 Книги, але тільки за умови, що підприємець отримав оплату за послуги перевезення, щодо яких нараховувалася дана зарплата, тобто якщо відображено дохід від таких перевезень у графі 3 Книги (тут такий самий принцип відображення витрат, як описано далі - у прикладі 3).

Графа 10

Тут відображаються всі інші, пов'язані з отриманням доходу, витрати. Наприклад, придбані у сторонніх осіб роботи, послуги, виплачена орендодавцеві орендна плата (з урахуванням ПДФО, якщо він утримувався), єдиний внесок підприємця тощо.

Приклад 3. У поточному податковому звітному році нараховано та виплачено орендодавцеві 60000 грн. орендної плати за орендований автомобіль. За цей самий період надано послуги з перевезення орендованим автомобілем на суму 300000 грн. без урахування ПДВ, з них оплачено замовниками 250000 грн. У звітному податковому році у графу 3 Книги заносимо суму оплачених послуг з перевезення та у графі 10 Книги відображаємо суму орендної плати, яка відноситься до витрат, - 60000 грн.

 

РРО, ЕЛЕКТРОННИЙ ЦИФРОВИЙ ПІДПИС

РРО з контрольною стрічкою в електронній формі. Загальні положення

Для суб'єктів господарювання, які мають справу з готівкою, застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) - завжди актуальна тема. Змінами, внесеними до законодавства, що регулює порядок здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, запроваджено РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі. Основною метою цього заходу є створення комфортніших умов для суб'єктів господарювання в частині забезпечення подання звітності про використання РРО в електронному вигляді, зменшення витрат на утримання касової техніки за рахунок економії витрат на друкування паперової контрольної стрічки. Крім того, подання контрольно-звітної інформації від РРО до Міндоходів України сприятиме значному скороченню кількості перевірок платників податків. Розглянемо загальні положення зазначених норм, порядок подання звітності дротовими або бездротовими каналами зв'язку та відповідальність за її неподання, причини блокування роботи РРО, що унеможливлюють передачу контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації, та їх вирішення суб'єктами господарювання.

З початку року Міндоходів України приймає інформацію з РРО в електронному вигляді. Так, законами N 2756 та N 3609 внесено зміни до Закону про РРО, якими передбачено запровадження електронної контрольної стрічки РРО та модемів, призначених для передачі копій сформованих РРО розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

РРО, що створює контрольну стрічку в електронній формі, має забезпечувати контроль відсутності спотворення або знищення даних про проведені розрахункові операції, копій розрахункових документів, які на ній містяться, можливість ідентифікації зазначеного реєстратора на такій стрічці.

Контрольна стрічка має друкуватися в єдиному робочому циклі з касовими чеками чи підкладними документами без повторного її використання. При застосуванні портативних РРО дозволяється друкувати контрольну стрічку перед друкуванням фіскального звітного чека, якщо таке передбачено технічними можливостями РРО.

На виконання норм Закону про РРО наказом N 1057 затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у РРО та модемів для передачі даних (далі - Вимоги) та Порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку до Міндоходів України (далі - Порядок).

Зазначені Вимоги та Порядок визначають загальні технічні вимоги до РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, модемів для передачі звітної інформації та основні принципи функціонування системи зберігання і збору даних РРО для Міндоходів України.

Довідково. Контрольна стрічка - це копії розрахункових документів, послідовно сформованих РРО, надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі.

Модем - це окремий або у складі РРО пристрій, призначений для передачі копії сформованих РРО розрахункових документів і фіскальних звітних чеків в електронній формі дротовими або бездротовими каналами зв'язку, до складу якого входить пам'ять для тимчасового зберігання цих копій.

Вимоги до РРО

Для суб'єктів господарювання існує два способи виконання вимог законодавства. Перший - це придбання РРО нового покоління, що створюють контрольну стрічку в електронній формі та містять вбудовані модеми, а другий - доопрацювання існуючої касової техніки та приєднання до неї відповідних модемів для передачі звітної інформації.

При цьому користувачам касової техніки при її придбанні або заміні слід обов'язково звертатися до центрів сервісного обслуговування або виробників РРО щодо проведення ними відповідного доопрацювання такої моделі у термін до 01.07.2013 р., з якого використання такої техніки тягне за собою відповідальність у зв'язку з набранням чинності п. 9 ст. 17 Закону про РРО.

Подання звітності дротовими або бездротовими каналами зв'язку

З 01.01.2013 р. розпочато підключення РРО до Системи зберігання і збору даних з метою подання суб'єктами господарювання електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО до Міндоходів України дротовими або бездротовими каналами зв'язку.

Відповідно до п. 7 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні подавати до Міндоходів України дротовими або бездротовими каналами зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, за виключенням електронних контрольно-касових реєстраторів, повинні подавати до Міндоходів України дротовими або бездротовими каналами зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам'яті.

Копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків формуватимуться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модема, приєднаного до нього, і один раз на день цей звіт автоматично передаватиметься на сервер обробки інформації Міндоходів України.

Слід зазначити, що визначені норми не вводять додаткових обов'язків для суб'єктів господарювання, а лише змінюють старий порядок подання звітності. Так, замість подання звітності на паперових носіях один раз на місяць не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця передбачено її подання в електронному вигляді дротовими або бездротовими каналами зв'язку.

Відповідальність

У зв'язку з набранням чинності п. 9 ст. 17 Закону про РРО з 01.07.2013 р. до суб'єктів господарювання застосовуватимуться фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) у разі неподання до Міндоходів України звітності, пов'язаної із застосуванням РРО, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку.

Блокування роботи РРО у разі неможливості передачі контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації

Відповідно до пп. 3.1.2 Вимог РРО з модемом має забезпечувати блокування проведення розрахункових операцій у разі, зокрема, неможливості передачі контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації протягом 72 годин.

На думку суб'єктів господарювання, основними причинами, які можуть призвести до блокування, є несправність РРО, відсутність зв'язку та електропостачання господарської одиниці, де встановлено РРО.

Слід зазначити, що блокування відбувається, якщо після виконання Z-звіту РРО протягом 72 годин сервером не отримано контрольно-звітної інформації від РРО. Якщо господарський об'єкт не працює, розрахункові операції не проводяться і, відповідно, РРО не буде заблоковано.

У разі виходу з ладу РРО згідно з п. 14.2 ст. 14 Закону про РРО центри сервісного обслуговування зобов'язані забезпечувати відновлення його роботи протягом 72 годин.

Законом про РРО передбачено можливість передачі контрольно-звітної інформації від РРО як дротовими, так і бездротовими каналами зв'язку. Тобто можуть бути використані засоби стільникового зв'язку, дротового Інтернету, телефонні мережі тощо. Можливість користування конкретними каналами зв'язку передбачено виробником РРО та модемів для передачі контрольно-звітної інформації.

За даними операторів мобільного зв'язку, які розміщено на їх офіційних сайтах, мережі мобільного зв'язку покривають понад 97 % території, де мешкають 98 - 99 % населення України.

Відповідно до пп. 26 п. 39 Правил N 295 оператори, провайдери зобов'язані усунути пошкодження телекомунікаційної мережі та відновити доступ до послуг у строки, визначені Адміністрацією Держспецзв'язку.

Згідно з наказом N 803 нормативний час усунення пошкодження телекомунікаційної мережі та відновлення доступу до послуг із встановленими значеннями показників якості - не більше, ніж одна доба.

Якщо відсутнє електропостачання на господарській одиниці, то згідно з п. 38 Правил N 1357 енергопостачальник зобов'язаний забезпечувати надійне постачання електроенергії відповідно до ліцензійних умов та договору, приймати письмові та усні повідомлення (у тому числі засобами зв'язку) споживачів щодо порушення електропостачання та вживати заходів до відновлення електропостачання та приведення показників якості у відповідність із вимогами нормативних документів.

Відповідно до параграфів 19, 20 глави 2 розділу першого Правил улаштування електроустановок перерви електропостачання, необхідні для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, становлять не більше однієї доби.

Таким чином, норми чинного законодавства встановлюють конкретні терміни на усунення причин, які можуть призвести до непередачі контрольно-звітної інформації РРО до Міндоходів України. Суб'єктам господарювання слід бути обізнаними з цього питання та вимагати від центрів сервісного обслуговування, енергопостачальних компаній та операторів зв'язку дотримання відповідних норм.

Оновлення касової техніки

Виробники касової техніки долучилися до процесу оновлення парку касової техніки і на сьогодні в Державному реєстрі РРО налічується 27 моделей РРО, які відповідають вимогам чинного законодавства щодо передачі контрольно-звітної інформації в електронному вигляді.

Зверніть увагу! З 04.06.2013 р. набрав чинності наказ Міндоходів України N 144, яким затверджено у новій редакції Державний реєстр РРО з урахуванням моделей реєстраторів, внесених відповідними наказами Міндоходів України, ДПС України та рішеннями Державної комісії з питань електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України.

 

Трудовые отношения. Заполнение трудовой книжки.

 Каков порядок внесения записей в трудовые книжки лиц, занятых на временных работах?

Минсоцполитики в письме от 05.06.2013 г. № 6058/0/14-13/026 напомнило следующие особенности порядка внесения записей в трудовые книжки лиц, участвующих в работах временного характера, и их права на продолжение выплаты пособия по безработице: 

1. Относительно порядка внесения в трудовую книжку работников записи о временной работе 

В соответствии с Порядком организации общественных и других работ временного характера с лицами, участвующими в общественных и других роботах временного характера, работодатели заключают в письменной форме строковые трудовые договоры на срок, который суммарно на протяжении года не может превышать 180 календарных дней. 

Об участии лиц в таких работах работодатели вносят записи в трудовые книжки согласно законодательству о труде. Порядок ведения трудовых книжек работников определяется постановлением КМУ «О трудовых книжках работников» № 301 и Инструкцией о порядке ведения трудовых книжек работников. 

2. Будет ли трудовая книжка выдаваться центром занятости работнику, который продолжает состоять на учете 

В соответствии с Порядком регистрации, перерегистрации безработных и ведения учета лиц, ищущих работу, во время проведения регистрации работник территориального органа Госзанятости заполняет в Единой информационно-аналитической системе Госзанятости персональную карточку, в которой указываются персональные данные безработного, в частности сведения о последнем месте работы или виде деятельности согласно ч. 1 ст. 4 Закона «О занятости населения», основание для прекращения трудовых отношений в соответствии с записью в трудовой книжке или других видов деятельности, что подтверждено документально. 

Подпунктом «е» п. 2.18 Инструкции предусмотрено, что органы государственной службы занятости уполномочены вносить безработным лицам записи о периоде получения пособия по безработице. Но Министерство обращает внимание, что трудовые книжки безработных лиц, зарегистрированных в Государственной службе занятости, находятся у этих лиц. 

В соответствии с п. 1.3 Инструкции при трудоустройстве на работу (в том числе на временную) работники обязаны подавать работодателю трудовую книжку, оформленную в установленном порядке. 

3. Касаемо контроля за внесением в трудовую книжку записи о временной работе работника, состоящего на учете в центре занятости 

Согласно ст. 48 Кодекса законов о труде трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности работника. При этом трудовые книжки ведутся на всех сотрудников, работающих на предприятии, в учреждении, организации или у физлица свыше пяти дней. 

Пунктом 2.4 Инструкции установлено, что все записи в трудовой книжке о принятии на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнение, а также о наградах и поощрениях вносятся владельцем или уполномоченным им органом после издания приказа (распоряжения), но не позже недельного срока, а в случае увольнения - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения). 

Государственный надзор и контроль за соблюдением законодательства о труде по вопросам трудовых отношений осуществляет Госинспекция по вопросам труда в соответствии с Положением, утвержденным Указом Президента № 386. 

4. Относительно действий работника в случае, если запись о его временной работе не сделана в трудовой книжке 

Обязанность работодателя вносить соответствующие записи в трудовую книжку о трудовой деятельности работника установлена Кодексом законов о труде Украины, Инструкцией и другими законодательными актами. 

В случае нарушения работодателем установленной законодательством обязанности работник вправе обратиться с жалобой в Государственную инспекцию Украины по вопросам труда. 

5. По поводу правомерности обращения в центр занятости или к работодателю касательно исправления ошибки в записи относительно временной работы 

Порядок исправления неправильной или неточной записи о работе определен частью второй Инструкции. 

Согласно пункту 2.6 Инструкции в случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе исправление выполняется владельцем или уполномоченным им органом, в котором была сделана соответствующая запись. 

6. Относительно права личности, с которой заключают строковые трудовые договоры на замещение временно отсутствующего основного работника, продолжать состоять на учете в центре занятости 

В соответствии с п. 3 ч. 1 ст. 44 Закона «О занятости населения» зарегистрированные безработные имеют право на сохранение выплаты пособия по безработице на период участия в общественных и других работах временного характера (длительностью до 180 дней). 

Согласно п. 5 Порядка организации общественных и других работ временного характера общественные и другие работы временного характера выполняются исключительно на созданных для этого временных рабочих местах.

 

Приватним підприємцям

Підприємець протягом 15-денного терміну не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну. Чи підлягає такій реєстрації накладна після закінчення 15-денного терміну?

 Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) здійснюється не пізніше п’ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

  Після закінчення 15 календарних днів з дати виписки податкової накладної платник втрачає можливість реєстрації в ЄРПН не тільки такої податкової накладної, а й будь-яких розрахунків коригування до неї.

 Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцеві на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

 Також не надасть право покупцеві на внесення змін до податкового кредиту і розрахунок коригування до такої податкової накладної, але це не звільнятиме продавця від необхідності збільшення своїх податкових зобов’язань у разі перегляду цін за такою поставкою.

В якому звітному періоді фізична особа – підприємець, який зареєстрований як платник ПДВ менше ніж 12 календарних місяців, має право задекларувати бюджетне відшкодування?

Згідно із п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають право на бюджетне відшкодування особи, які:

- Були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- Мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Тобто, платник податку, вперше з моменту реєстрації платником ПДВ, має право задекларувати бюджетне відшкодування в податковій декларації з ПДВ, яка буде подаватися ним за наслідками 12 календарного місяця, що настає за місяцем його реєстрації платником ПДВ, за умови виконання вимог п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України.

 Якщо податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, то платник має право на бюджетне відшкодування незалежно від терміну його реєстрації платником ПДВ.

Чи має право підприємець - платник єдиного податку виписувати прибуткові касові ордери при розрахунках з покупцями?

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі-Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р №637 (зі змінами), підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівки у відповідних книгах обліку.

Однак, згідно з пунктом 4.2 глави 4 Положення підприємці касової книги не ведуть. Відтак підприємці не застосовують у своїй діяльності і прибуткові та видаткові касові ордери.

 Для обліку касових операцій нормативно-правовими актами України передбачено ведення підприємцями Книги обліку доходів і витрат. Форму такої книги та порядок її ведення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р №1025. Відповідно до вимог цього наказу фізичні особи – підприємці та самозайняті особи зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснювати записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

 Згідно з п.15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р №265/95-ВР суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та /або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91р. № 1023-ХІІ.

 Отже, такі платники податків на вимогу покупця надають касовий чек, товарний чек, розрахункову квитанцію, що підтверджує факт продажу товарів.

Яке майно фізичної особи – підприємця не може бути використане як джерело погашення податкового боргу? 

Відповідно до п.87.3 ст.87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам ( на час дії такої застави), якщо застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;

майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), на комісію; давальницька сировина, надана для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування платнику податків без права їх відчуження;

кошти кредитів, або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника податків, але не відкриті;

майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;

майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу» від 02.10.92р №2654-ХІІ;

кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи (фізичної особи – підприємця), що використовуються для виплат заборгованості, з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час працівниками.   

 

ПЛАТА ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ

За який податковий період (квартал) вперше подається податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин? 

Відповідно пп.263.11.3 п.263.11 ст.263 Податкового кодексу України податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються платником, починаючи з календарного кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини з календарного місяця, що настає за кварталом/місяцем, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл.

 Таким чином, податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин подається суб’єктом господарювання, що отримав спеціальний дозвіл на користування надрами (в тому числі дозвіл на спеціальне водокористування для здійснення видобування підземних вод) починаючи з календарного кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини з календарного місяця, що настає за кварталом/місяцем, у якому суб’єкт господарювання отримав такий дозвіл (незалежно від того, чи провадив суб’єкт господарювання господарську діяльність).

Хто є платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин? 

 Згідно з пп.263.1.1 п.263.1 ст.263 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.

 У разі укладення власниками спеціальних дозволів на користування надрами з третіми особами договорів на виконання робіт (послуг), пов’язаних з використанням надр, у тому числі (але не виключно) за операціями з давальницькою сировиною, платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є власники таких спеціальних дозволів на користування надрами (пп.263.1.2 п.263.1 ст.263 ПКУ).

 Для цілей оподаткування платники плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат та доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об’єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл (пп.263.1.3 п.263.1 ст.263 ПКУ).

 Платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один з учасників такого договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), та за умови, що один з учасників договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи має відповідний спеціальний дозвіл (пп.263.1.4 п.263.1 ст.263 ПКУ).

Чи подається розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у разі закінчення терміну дії спеціального дозволу, на підставі якого здійснювалося видобування корисних копалин (в тому числі видобування підземної води)? 

Згідно із п.п.263.11.1 п.263.11 ст.263 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до п.п.263.1.4 п.263.1 ст.263 ПКУ, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного р.II ПКУ, та за формою, встановленою відповідно до ст.46 ПКУ, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до органу державної податкової служби:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України (п.п.263.11.1 п.263.11 ст.263 ПКУ).

 Податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються платником, починаючи з календарного кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини з календарного місяця, що настає за кварталом/місяцем, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (п.п.263.11.3 п.263.11 ст.263 ПКУ).

Водночас, п.49.2 ст.49 ПКУ передбачено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до ПКУ незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об’єктів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.63.3 ст.63 ПКУ).

Відповідно до п. 8.1 та 8.5 р.VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об’єктів (за основним та неосновним місцем обліку) у порядку, встановленому цим розділом. У разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження або стану об’єкта оподаткування, платник податків надає зазначене повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією до органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування, щодо якого відбулися зміни.

Таким чином, суб’єкт господарювання не подає податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за звітний період, у якому вже не діє спеціальний дозвіл, на підставі якого здійснювалося видобування корисних копалин, в тому числі підземної води, але зобов’язаний подати повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією щодо зміни стану об’єкта оподаткування до органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування, щодо якого відбулися зміни.

Чи може бути платником єдиного податку юридична особа, яка є власником свердловини та має спеціальний дозвіл на користування надрами (видобуток підземної води), у разі надання її в оренду? 

Відповідно до пп. 5 пп. 291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не можуть бути платниками єдиного податку юридичні особи, які здійснюють, зокрема, видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

 Корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки (пп. 14.1.91 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини (пп. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 зі змінами та доповненнями затверджено перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, відповідно до якого підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно з п. 12 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок), дозвіл надається надрокористувачеві, в якому зазначаються, зокрема, мета користування надрами та відомості про власника дозволу (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи, прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця).

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР зі змінами та доповненнями власник спеціального дозволу на користування надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб’єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність.

  Отже, юридична особа, яка є власником свердловини та має спеціальний дозвіл на користування надрами (видобуток підземної води), не може бути платником єдиного податку, у тому числі і у разі надання свердловини в оренду іншим особам.

Який порядок сплати податкових зобов’язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин? 

 Згідно з пп.263.12.1 п.263.12 ст.263 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до пп.263.1.4 п.263.1 ст.263 ПКУ, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов’язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними органу державної податкової служби:

 за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

  за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Чи є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин? 

Згідно з п.п. 263.1.1 п. 263.1 ст. 263 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.

Платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один з учасників такого договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), та за умови, що один з учасників договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи має відповідний спеціальний дозвіл (п.п. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 ПКУ).

Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року №132/94-ВР із змінами та доповненнями користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

 Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об’єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об’єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об’єднання несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Згідно із ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV зі змінами та доповненнями (далі – ГКУ), суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Зокрема, суб’єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Вищевказані суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, проте такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 64 ГКУ).

Таким чином, до платників плати за користування надрами для видобування корисних копалин не належать філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, у зв’язку з тим, що вони не мають статусу юридичної особи.

Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є підприємства (установи, організації), до складу яких входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.


Партнерские новости:





Читайте также:


Для добавления комментария Вам необходимо войти под своим логином или зарегистрироваться.